Підсумок минулого місяця.

1. Не все так просто, як здається.
Що б там автори не писали. Але насправді це дуже нереально міняти своє життя кожен місяць, додаючи при цьому щось нове. Або це мають бути люди, які ніколи нічого не змінювали. Так як я все своє життя постійно щось змінюю і нічим довго не захоплююсь, то для мене такі зміни стали невід'ємною частиною життя. І тому захоплення порядком, чи читанням книг з дітьми, чи готуванням їжі для мене- це явище тимчасове, яке не закріплюється надовго. Виробити звичку? Можливо? А для чого, коли в певний день, в певний момент тебе просто починає ковбасити від цієї рутини. Це жах. Ті, хто цього не відчував ніколи, мене не зрозуміють, але тебе аж трусить тільки від того, що твоє життя стає звичним буденним, рутинним, ні-нецікаво)))
2. Я вже писала, дуже добре, коли ти маєш однодумців і коли всі готові йти тобі назустріч. А коли це не так? Коли твоє прибирання, це лише твоє прибирання. Коли ти не можеш привчити дітей готувати речі на слідуючий день, тому що ти вже сама не можеш їх приготувати і тобі це простіше зробити зранку?
У книжці про проект щастя був момент, який мене постійно смішив. Чоловік постійно з винуватим голосом запитував жінку чи йому можна піти в суботу в спортзал((( Смішно...
3. Але позитивне в тому всьому все-таки є щось. Я почала менше сваритися і деколи мені просто не хочеться цього робити. Можливо на це вплинули ще інші якісь фактори. Від того, що у мене виникають дні абсолютної чистоти, моя квартира сяє, деколи ми готуємо щось з дітьми, але я черговий раз зрозуміла, що куховарство не є моїм важливим хобі.
Я не заперечую допомагати мені дітям, коли щось своє майструю. І це вже плюс. Тому що раніше я навіть чути про це не хотіла. Правда, вони злять мене при цьому. Але що поробиш поки що так є.
Я зробила декілька речей, які обов'язково потім якось покажу. У мене прилив нового виду творчості, який мені дуже подобається.
От такі загалом висновки.
А далі буде.
Я бажаю вам щастя!