Знову, знову...

Не надоїло?
Знову я щось хочу починати, робити і мені трохи сумно від того, що може нічого не вдатися. Так, я наперед предрікаю себе на невдачу. Бо чесно кажучи, навіть невдачі не приносять мені стільки розчарувань , як раніше. Ну це можливість черговий раз сказати, не для мене ЦЕ,)
Але робити щось потрібно, бо без руху вперед, неможливе життя. Звісно, можна залишатися в такому стані, як ти є зараз, спихати все на вік. Але чомусь не хочеться. Та й вже пробувала-і це не підходить. В тому й проблема людей сканерів, ми не можемо довго насолоджуватись моментом тут і зараз, так як він стає одразу в тій же хвилі нам нецікавим). тОМУ МИ ПРОБУЄМО ЩОСЬ МІНЯТИ, МОВЛЯВ, ЩОБ ПРАЦЮВАТИ ЗІ СОБОЮ, РОСТИ ІТ.Д.. А насправді, це лише тому, що нам нудно))). І така правда. Ми нарікаємо на себе, що не можемо досягти ідеального більш-менш порядку, що нам заважає лінь, але правда в тому, що нам настільки це нудно і нецікаво. Це цікаво лише в той момент, коли ти все викидаєш, переставляєш...клас, скільки всього. А потім все летить в коробку, в кращому випадку на сміття, і забувається. Бо це ж нудно, шукати саме ту коробку, на якій буде саме той напис,...
Так і з людьми. Ми нарікаємо, що нас ніхто не хоче розуміти, підтримати, ніхто не хоче бути з нами щирими. Але, виявляється, коли ми це все маємо- стає нудно. Бо це ж не нас вислуховують,) а приходиться вислуховувати інших. Не цікаво.)))
Все це звісно жарт. Але є в цьому частина правди. В ідеалі , мені напевно подобалося б, якби за мною хтось ходив і прибирав..., подавав, варив їсти, а я б ...творила))))))). Фантастика) Але напевно і це б надоїло.
Тому , я знову пробую проект під назвою #адскаянеделя. По максимуму потрібно витиснути з себе всі можливі ресурси. Ок. Побачимо, що з того вийде.
А в мене ще й непередбачувальні обставини, захворіла найменша. Температура дуже висока. Після канікул перший день в школу- не йде.