Коуч?

Сьогодні я зрозуміла, чому хочу стати коучем?
Деколи я маю почуття вини за те, що зробила комусь зауваження.
Я дуже хочу цього позбутися. У мене в голові виникають питання, а чи повинна я була це казати, а що людина подумала про мене, і т.д.?
З однієї сторони мені хочеться допомогти комусь порадою, але відразу бачу, яку реакцію ця порада викликає у протилежної сторони і починаю сумніватися в в своїх словах.
Мені дійсно надоїдає цей свій стан, але нічого з цим не можу зробити.
Скільки разів я зарікалася не говорити про якісь речі, не давати порад, не сперечатися. але нічого не допомагає.
Можливо, якби я просто навчилася задавати хороші питання, у мене б не було цих моїх нав'язаних станів?
Після цього я відчуваю таку опустошеність.
А може людина, з якою я поспілкувалася, звичайний біовампір і я так реагую на віддачу своєї енергії?
Всерівно, я хочу з цим справитись.
Що одне я можу зробити, щоб у мене не виникав цей стан?
Мовчати, не заперечувати, терплячи вислуховувати інформацію, не давати порад ?
Просто навчитися СЛУХАТИ в першу чергу...
Отже, якщо б я стала коучем, тоді я не робила б зауважень, а просто задавала б влучні питання. А моя співрозмовниця знаходила б відповіді на питання сама.