Друзі чи не друзі.

Не вір в те, що з людьми потрібно поступати так, як ти хочеш, щоб вони поступали з тобою. Вони всеодно не будуть. Зазвичай поступають так лише ті, від кого тобі не хочеться нічого. І так виходить, що ти теж не ціниш того, що для тебе роблять інші.

Не вір в красиві фільми про дружбу. Вона існує в дуже малих екземплярах. зазвичай люди дружать лише тоді, коли їм це вигідно.

Через це, я завжди намагаюсь бути щирою і якщо я чогось не можу зробити, якщо сумніваюсь хоч в чомусь, ніколи нічого не обіцяю. Як часто люди звикли давати пусті обіцянки, просто так, надіючись на те, що якось буде. Не буде. Потрібно відразу зважувати всі за і проти.

Можливо я й сама такою була колись. А тепер згадуючи про це, шкодую, що не змогла оцінити старання інших людей для мене. Можливо тепер наверстую і намагаюся вернути певні моменти. Але з деякими людьми це не проходить. Вони просто перестають допомагати тобі, а допомагають тепер комусь іншому.

Тоді виникають питання про дружбу, чи вона взагалі існує і як сприймають дружбу різні люди.

Родина чи друзі?...Що краще?

1. Друзі, які з часом стають родиною.
Я завжди кажу, що коли друг знайомить тебе зі своєю мамою(батьками), запрошує на родинні "збіговиська", значить він сприймає тебе як частину своєї родини.
У нас є знайомі поляки, до котрих ми їздимо десь приблизно 2 рази в рік. Вони фактично зовсім чужі люди, але знаємося ми вже понад 20 років. Інакше, як наша родина, вони нас не називають.
2. Родина, яка з часом стає тобі неприємною.

Дуже часто в родині є люди, які не сприймають одне одного, але мусять терпітися між собою на всі свята. Добре, коли розуму вистачає не вступати в полеміку, яка потім переростає в серйозну суперечку. Але так буває, на жаль, не завжди. То чи можна назвати таку родину чимось найважливішим в житті? Не думаю. Але що тоді робити, якщо зустрічатися ти мусиш, тому що хочеться зробити приємне твоїм батькам. Тому що батьки, не сприймають вас окремо, не завжди хочуть розуміти, що з ближніми нашими ми взагалі не маємо про що поговорити. Залишається просто мовчки терпіти. Або просто не звертати увагу і веселитися з тими людьми, з котрими тобі приємно. Та не кажіть, що родина -це все. Друзі бувають деколи набагато ближчими , ніж родина.

3. Дружба, яка ніколи не переростає в щось більше.
Часом один з друзів старається надто сильно дружити. Можливо це навіть напружує тих, з ким він дружить. Старається зробити все найкраще для інших-, робить їм подарунки, допомагає, часто ображається і нарікає на них, що вони не приділяють йому достатньої уваги. Але проблема в тому, що ти ніколи не станеш для них кращими за їхню родину, вони самі ніколи не запросять тебе на родинні свята і не наблизять тебе настільки, щоб назвати своєю родиною.

Тобі хочеться все зачекати, ще трошки, трошки і все буде по-іншому. Але не буде. 

Тебе сприймають так само , як і інших, можливо просто з тобою проводять більше часу. Можливо тебе просто запрошують до дому, а з іншими веселяться на роботі.

Твої друзі сприймають вашу дружбу, як само собою відзначений факт.

То чи варто перейматися? Можливо варто цінувати тих людей, які справді навчилися цінувати все те краще, що ми робимо для них. Людей, які пишаються вами і люблять вас?
А все решта прийде і піде, навіть якщо це родина.
Може це просто залежить від самих людей, від рівня їх виховання. Не справа в тому, що ти можеш прийти і випити вина з друзями, навіть гарно з ними поговорити. Але коли ти йдеш від них, то вони про тебе забувають.
Хороші друзі ті, за котрими ти сумуєш. Але, якщо вони не сумують за тобою, хіба варто перейматися?

І просто порада - цінуй дружбу. Цінуй відвертість, щирість, це ті риси, які важко підробити і які зараз так важко знайти.

Знаєш, скільки б ти не нарікав на інших,  вір, що знайдуться люди, які будуть з тобою такими ж як і ти  з ними, відвертими і щирими. Які не будуть сприймати твою щирість за хвастощі.

Я бажаю тобі щастя і хороших друзів.!!!