Кажуть. за 21 день, інші за 27 днів формується звичка. Можливо. Зі всього чим я займалася, я витримала лише в сироїдженні більше 100 днів. Я не звикла за цей час, мені надоїла ця їжа, одноманітність в їжі, - що ще може бути гіршого.
З сумом відслідковую цей факт, що не знаю, як далі продовжувати проект. Я не бачу куди далі йти.
Ну добре, поприбираю я всю квартиру, можливо навіть розвину звички класти все на місце, взяла-поклала і т.д. Але чи я збільшила свою енергію, як планувалося - ні. Відверто ні.
У мене постійно якісь перешкоди. Перебування моєї Устини цей тиждень вдома через кашель, суттєво перешкоджає мені. Адже я зібралася почистити дитячу кімнату, а ви знаєте, що таке чистити дитячу кімнату в присутності дітей. добре, що хоч Данилка немає цього тижня. Знову у поїздці. Що вже говорити про біг. Я зробила перерву через холод і бачу, що знову не хочу займатися цим. Але я маю. як же ж проект?
Я дуже хочу цього проекту, хочу його перебігу, хочу, хочу...
Але у мене так насправді зовсім немає ніякої мотивації.
Кажуть потрібно розповісти всім друзям і знайомим. ))) у мене немає друзів і знайомих. Як? Тобто, вони ніби є, але ніби зараз і нема. Нема тих, кому я це могла б розповісти. Як це так? А от так вийшло.
Я не працюю. Сиджу вдома і всі мої заробітки зводились лише до пошиття одягу або оформлення фотоальбомів. Але час від часу мені це набридає і я знаходжу собі якесь нове захоплення.
Пишу так, як є. Якщо я зможу змінити своє життя, то це буде дуже добре! я все ж таки не покидаю надію, що в свої 43 роки я зможу знайти захоплення до душі, яке б мені ще й приносило гроші.
Немає коментарів:
Дописати коментар