Розпач

Місяць закінчується і я виконала основне завдання.
Здавалося б ,-радій. Але ж ні. Нізвідкись сьогодні узявся один з тих самих настроїв, коли нічого не хочеться робити.
Коли ти бачиш, що порівняно з тим, як виглядала квартира в четвер, а сьогодні лише понеділок. І ніхто нічого не кладе на місце(((
Я знаю, що самодисципліна і порядок не запанують, поки ти не доведеш цього до автоматизму. але поки що це наганяє лише якусь апатію. Невже тепер у мене перепади настрою ще й від порядку.
Черговий раз не перестаєш дивуватися, які у нас все-таки зневажливі люди працюють в магазинах.
Мені потрібно було вчепити кришку до унітазу. Я її вибирала, не супер там кришка, але не сама дешева. З минулого разу зовсім не пам'ятала, чому мені не всі кришки підходять. І тут, коли прийшлося її чіпляти....ух...у нас в ваній кімнаті туалет зависокий і шуруп. який скріплює кришку і унітаз, закороткий .
Я пішла в магазин, у якому, на мою думку, повинні б були продаватися такі болти. Продавець грубий мужчина у всіх відношеннях, зміряв мене з поглядом:"Прийшла тут мені голову морочити". Не хотів навіть вислухати мої пояснення. Деколи до жінок в господарських магазинах відносяться як до дебілів. Чесно. Я купила що-небудь з того всього і то, такий, як хотіла, показувала йому, дав зовсім інший.(((((((((((((((Ух...я була зла.
Пішла в інший магазин. Як добре, що там зовсім інше відношення до жінок. Мене мужчина не тільки вислухав уважно, але й запропонува, що придбати. І як результат-кришка вчеплена.

Не завжди ти боїшся про щось попросити.Деколи люди самі закривають тобі рот.