неділя, 22 березня 2015 р.

про цілі, майбутнє...

Дуже багато є книжок , статей на тему цілепокладання...Кожен раз , здається , читаєш щось нове. але така правда, що все воно одинакове. просто по-різному сформульоване.
Спочатку ти всеціло віриш, що ті цілі, які взялися в тебе на листку паперу, є саме те, чого ти хочеш. 
Дуже добре, коли ти ходиш на роботу, чимось займаєшся постійним і можеш легко поставити собі ціль.
А що робити тим, які насправді не знають, чого хочуть? От такі , як я і багато, багато інших?
Такі, які не можуть оплатити собі хорошого коуча або психолога.
Так, після прочитання певної літератури, ти ходиш піднесена. я думаю, що після якогось певного тренінгу напевно ще більше піднесена. Але чи створює тобі відразу бачення того, що ти хочеш. не думаю. Можливо, хтось прозріває відразу. але чомусь я дуже сумніваюсь в цьому. 
Я не пишу це для того, щоб відмовляти інших їздити на тренінги, ходити на семінари і читати нову літературу по цій темі. Ні, це весело. Це класно, позитивно...
Так, я не була на тренінгах, тому не можу порівняти. була пам'ятаю, колись на одному семінарі в Києві. Тоді ще працювала консультантом Мері Кей. Майже нічого не могла продавати. Не моє це, знаю точно. Але тоді, це ще тільки починалося. Пам'ятаю великий зал, багато жінок, кульок, всі вони зривалися з місця, піднімали руки, щось голосно вигукували. Після цього я зрозуміла, що точно в тій фірмі працювати більше не буду))
Вчора я прочитала одну статтю, в якій автор описувала, що для того, щоб йти вперед і складати якісь свої цілі, потрібно повністю відкинути минуле. Повністю. без цього не можливий рух уперед. Це мене трохи озадачило і перевернуло . Не можу сказати, що я цього не знала. Насправді знала  і знаю. Але тоді робота у мене , завдання стоять ще більш складніші. Тому що виявляється мої цілі, це все надумане і не моє. Найгірше, коли ти досягаєш цілей, які не є твоїми. Тоді після їх досягнення у тебе не відбувається ейфорії від отриманого?. А ви не думали, що так буває досить часто, коли ти доходиш до цілі, а вона тобі не потрібна? Знавці скажуть, не ваше. А тоді знову і знову?
А ще пишуть відомі гуру цілепрокладання, що для того, щоб отримати щось, потрібно обов'язково допомагати всім, віддавати...
Ну добре, віддавати, але хіба справедливо буде відривати від себе, коли воно тобі дуже потрібно, може не дуже, але потрібно.
Можливо для того, щоб віддавати, спочатку потрібно не тільки навчитися цьому, а й стати настільки самодостатнім, щоб воно тебе не мучило. Віддаю тай віддаю. віддаю те, що можу.
Я , наприклад хочу для початку обставити всю квартиру потрібними речами. А то при нашому житті в нашій країні, завжди чогось не вистачає. Зробиш ремонт, не вистачає на меблі, а там хочеться ще й кудись поїхати відпочити. От так  стоїть стіна без дивану. Не дуже й треба, скажеш, можливо, так. але ж бажання не пропадає від того.
Тому я й раніше досить скептично думала про оті пафосні лозунги-допоможи ближньому, тоді у тебе все буде. А не краще для початку допомогти собі самому, а якщо вже залишиться сила, енергія, тоді всім іншим.
Простий приклад. раніше, я дуже любила допомагати іншим. Все нарікала, не цінять, не цінять. Не вистачало часу на дітей, весь час була зайнята тим, як же зробити приємність іншим. Не вистачало часу на дітей, домівку.
А з початком мого проекту, я допомагаю тільки своїй сім'ї. І зрозуміла просту істину. така допомога набагато цінніша і важливіша для мене. У мене появилося багато часу для дітей моїх. Я стала менш роздратованою, тому що нікуди не спішу. Працюю і віддаю лише в своє задоволення.
Тому , в першу чергу, допомагати потрібно собі, а потім всім решта.
Якось моя подружка виїхала з сім'єю в іншу країну. Я дуже переживала, тому що це була моя найкраща подружка і в такі переживаючі хвилини, дала їй слово писати кожен день. Ображалася, що вона не відписує мені, злилась...
А потім я зрозуміла в один день. Цей проект я зробила для себе, не для неї, а для себе, щоб не втрачати зв'язок. але тільки не для неї. У неї ітак все норамально є і буде. біля неї всі близькі там люди. Тому після цього розуміння, так ніби мене осінило. Лиши так, як все є. Хочеш пишеш, не хочеш, не пишеш. Ти виглядаєш невідповідальною лише в своїх очах. Нехай само по-собі все йде так як має йти. а може це власне саме той момент, щоб відкинути минуле ійти вперед?


Немає коментарів:

Дописати коментар