Вдячність?

Я вже давно збиралася написати цю статтю, тому що мене насправді це непокоїть. Не те, щоб так сильно терзало, але на рахунок вдячна чи не вдячна, завжди виникала ділема.
Я розумію, що чекати на вдячність це марна справа)) Я також розумію, що робити добро людям потрібно просто так, не очікуючи на взаємність. тому що все , що ми робимо, допомагаємо комусь, роздаємо щось, це все в першу чергу допомагаємо собі. Я приймаю це і багато чого в житті роблю дійсно просто так, не чекаючи на вдячність, але деколи у мене
напевно починає бурлити всередині цей комплекс відмінниці і я починаю обурюватись на невдячність людську.
Просто я деколи розумію, що просте слово ДЯКУЮ ще ніхто не відмінив і це культурно так себе поводити. Невже не приємно бути ввічливими? Доброзичливими? Тут вже не йдеться про це елементарне дякую, а про почуття поваги навіть до іншої людини.
Хтось може мені заперечити і сказати, що до всіх потрібно однаково поводитись.
А я так не вважаю. Якщо у когось є дві знайомі дівчини, наприклад, можливо дві подруги, Одна, всяко старається привернути до себе увагу, любить сюрпризи влаштовувати, приємні подарунки, інша, їй всерівно, вона навіть в якійсь мірі жадна до  того, але перша, просто знайома, а друга має відношення до родинних зв'язків. Ніколи не могла зрозуміти, як третя дружня сторона(їх подруга) може відноситися до обох одинаково? Я це називаю, не вміє цінувати те, що для неї роблять.
Мені здається, що ця славнозвісна вдячність має дві сторони. Хтось може мені заперечити і відповісти, що ніхто ж не просить допомагати, якщо про це тебе не просили. Зазвичай ми цінимо вже тоді такі стосунки, коли вони проходять. Тому що справді деколи думаєш, та хватить вже. Люди і так не розуміють того, що ти для них робиш. роби лише для своєї сім'ї.
Але всерівно хочеться дружити і спілкуватися з іншими. робити іншим приємні речі. Але я теж хочу такого ж)))
От і побачимо, можливо під час проекту я зможу себе перебороти і дивитися на цю тему зовсім по-іншому))
Я вигадала терапію для себе любимої. Терапія від вдячності. Коли я запитала свою знайому про пораду, як позбутися комплексу відмінниці, вона порадила просто почати себе радувати якимись подарунками. Дякувати собі за виконану роботу. А то я дякую всім, але тільки не собі. А ще, робити подарунки. А справді, може вже варто перейти від всіх до себе і вітати подарунками себе кохану??? Починати можна з елементарного, ванна води, ароматизована сіль, свічка і ...класно