Зриви...

Вчора, сьогодні ...один чи не один з таких днів. коли все дратує і ти ні за що не хочеш братися. Тому що, якщо візьмешся, то нічого хорошого з того всерівно не вийде. Минулого тижня Устинка розбила Даньчику планшет. Цього тижня ми замовили новий, а в ньому дуже мало тримає батарея. Перший день мало тримала, в половину написаного. Тепер думаю, чи поміняти на інший, чи просто поміняти?
Я ніяк не поміняю харчування, вірніше не почну слідкувати за харчуванням. А почати потрібно з написання списку продуктів. Я не знаю, як можливо все охоплювати - діти, прибирання, класти все на місце, працювати по графіку. Привчати дітей до порядку? У нас тато в квартирі не прибирає. І це не обговорюється) А мені деколи просто не сила це все тягнути. Сьогодні напевно просто такий день.

Чи справді все так просто?

В книжках описується завжди все те найкраще, що автори почерпнули з проекту. Це для того, щоб мотивувати інших. Та й , зрештою, якщо це буде сумна книжка про те, що нічого не виходить, хто ті книжки купувати буде.
Я не можу сказати, що у мене нічого не виходить. але я не можу працювати по плану. ну ніяк! Моя творча душа так рветься за рамки цього плану, що аж пищить. Я можу по плану водити дітей туди, куди їм потрібно, годувати вчасно, робити уроки... Але робити свою роботу або займатися творчістю-ну ніяк. Не виходить це в мене. Моя творча душа так прагне завершення якогось творчого процесу, а особливо коли цей процес йде дуже добре, що відкидає повністю будь-яку роботу іншу нетворчу і нецікаву. Я стаю як одержимою своєю творчістю, що за тиждень мого творчого процесу, моя квартира може перетворитися знову на великий розгардіяш. Хіба це цікаво прибирати по плану, витирати пилюку тоді, коли це записано в щоденнику? Та ну його! Я так не можу. Невже я нічого не зможу путнього зробити лише через те, що рутина просто вибиває мене з творчого процесу.
І ще я розумію, не можу просто шити на замовлення речі звичайні , прості, буденні. Не можу і не хочу. Це дуже нудно)))
Як же ж себе заставити рутинному процесу організації життя?

Роздуми

Ці дні у мене якісь в роздумах. Я відмічаю свій стан в календарі , малюю настрій і працездатність кольоровими олівцями. Так от цього місяця у мене майже весь час одинаковий стан, це десь приблизно 80% радості і працездатності.
І хоча я не виконую чітко весь план мого проекту, але відчуваю, що життя моє починає змінюватись, якщо я навіть ще не зовсім доганяю цей ритм, воно кожен день мені пригадує, що я маю зобов'язання.
Я все ще сварюсь з дітьми, але усвідомлюю, що роблю, раніше я просто впадала в нерви і кричала щосили. Зараз у мене навіть виникає думка про те, що потрібно щось міняти, тому що криком нічого не досягнеш. Але поки що як зробити по-іншому я не знаю.
В хаті дійсно стало спокійніше, я не те, що стараюсь не сваритися. Я не хочу сваритися. Раніше я накручувала себе з приводу різних причин, а тепер навчилась не зважати. Деколи певні речі зачіпають всерівно, але реакція на них не така, як раніше.
Я нетерпінням очікую слідуючий місяць, так як його я хочу присвятити повністю собі)))

Listen to everyone. Ideas come from everywhere.

Слухайте все. Ідеї приходять звідусіль.
Деколи я бавлюся в пророчі печенька на фейсбуку. Сьогодні отримала таке послання.
Поки що я по-російськи сказати "мечусь". Від одного плану до другого. Від однієї ідеї до другої. Але я вже казала, план року, стати повністю організованою людиною, яка знайшла своє призначення і працює в радість, отримуючи при цьому хорошу заробітну платню.
Навіть не плануючи, можу сказати. що теми, які я запланувала на цих місяцях, навіть якимось чином самі приходять мені.
Я дуже люблю письмові практики. Навіть записалась в групу на фейсбуці. Мене приєднали. Знову хочу відновити свої ранкові сторінки , виявляється, це ще називається фрірайтінг.

Вихід в люди

Вчора я була присутня на груповій терапії. Тема заняття була про вплив дитинства на наше майбутнє.Чесно кажучи, я не очікувала, що буде саме такий формат. Все, як у фільмах - люди сидять по колу і діляться своїми переживаннями. Мені було цікаво. А з другої сторони, якось моторошно, можливо не моторошно, а дуже незвично. Не те, щоб я пошкодувала про те, що пішла, але...Мені здається, що моя щирість мені знову зашкодила. Може й не зашкодила. Але я розумію, що головна моя біда в тому, що мені не всеодно, що думають про мене інші. І якщо я буду мати хоч одне якесь зауваження це вибиває мене з рівноваги. Мене зачіпає те, коли хтось чужий критикує мою поведінку, мої дії. Мені потрібно з цим справитись. Але як?
Дуже легко змінювати все кругом, коли ти впевнена в собі людина, коли все кругом йде по плану і тебе всі слухають. А якщо це не так? Я зрозуміла після зустрічі, що є настільки різні люди, різні погляди, різне дитинство. І якщо ти бунтувала з дитинства, ти бунтуєш і далі. Якщо ти ще й закривалась від усіх, ти й далі закриватимешся. Звідки в мені закладена ця манера сподобатися усім? Але не проявом позитивних дій, а навпаки, показати свій негативізм, хоча я не люблю критики. Це абсолютно суперечливі риси.
А якщо чесно, поки що якийсь осад після цієї зустрічі. Чому він появився? Не розумію. Захотілося більше слухати і менше говорити. Це моє завдання на слідуючий раз.Тому що цікавість, а що ж буде далі присутня. І ще я розумію, що мені потрібно виходити десь між люди, тому що сидячи вдома з дітьми, порядкуючи в хаті, я ніколи не досягну того, про що мрію.

Маленькі мафіни

 Ми купили собі забавку для випікання маленьких кексиків. Річ, скажу я тобі, не зовсім потрібна вдома, -але побавились.))

Булочки замість піци...

 Начинка-
тертий сир
варена ковбаса
кетчуп
ТІСТО-
рецепт з хлібопічки для піци

Що я готувала ще цього місяця...

Батьки

Нормальним для суспільства, моральним є поважати своїх батьків, допомагати їм на старості. Але чи нормально батькам зневажайте своїх дітей, пригадувати в дорослому віці їх помилки. І такі батьки хочуть, щоб їх поважали і прислуховувались до них. Вважали їх авторитетними і спілкувалися з ними часто.
Якщо ти зневажаєш своїх дітей, не пишається ними, не чекай на старості від них поваги.

Наблизившись до щастя...

Скоро закінчується другий місяць проекту і я задаю питання собі, чи стаю я щасливішою.
Щодо прибирання, порядку в квартирі, не можу сказати, що у мене все ідеально, але деякі зрушення є. Я взяла правила флайледі і і деякі застосувала в життя. Не все можна змінити зразу, але помаленьку вдається. Зате кожного вечора я маю сіяючий умивальник на кухні, помитий посуд і чистоту в ванні. Чи задоволена я? Частково. Просто поки що все-таки роблю це все я одна. Деколи я залучаю дітей, але вони ще малі.
Через те, що почала готувати, мої рідні, а особливо діти дуже щасливі. Мені радісно, хочеться готувати ще. Але я стала більше їсти, тому не дуже весело. Як можна не їсти те, що ти приготувала смачне? Від того й стала поправлятися. Я пробувала завести щоденник харчування, але мені нудно записувати все те, що я їм, поки що ні, не буду.
Я приділяю багато часу їжі, роботі( забавкам) з дітьми і поки що зовсім не працюю. У мене появляються замовлення і я чесно кажучи зовсім не знаю, як з ними справитись. Я зрозуміла одну просту річ, я вже не можу працювати сама. І як далі я організую свою роботу, не знаю.

Цінності

Так як моїми найважливішими цінностями є щирість і відвертість, і так як вони нерозривно пов'язані з темою сім'ї. Тому напевно цього місяця у мене відбувається переоцінка тих самих цінностей. У мене виникають ситуації, які заставляють мене звертатися до минулого і згадувати тих, хто не тільки допомагав мені, був щирим, відвертим, а й щиро любив мене, чекав своєї черги на спілкування зі мною. Таких людей є мало, одиниці. Але у мене появилося таке велике бажання подякувати за все те, що вони зробили для мене. Можливо нічого такого й не зробили, а просто були поряд, коли це було потрібно .

Ще до теми друзів

Я довго думала на тему відносин з друзями. Ця тема напевно мене хвилює найбільш.
Колись у мене була подруга, яка дуже допомагала мені. Вона просто "розчинялася" в наших відносинах. А я сприймала це як належне. Вона так хотіла зробити мене іншою, можливо кращою, на її думку, хотіла змінити мій гардероб, зачіску, все...
У мене покладистий характер, зазвичай, але не люблю, коли починає хтось мені розповідати, як я маю жити, коли я цього не прошу. От я й почала бунтувати. Бунтувала до такої міри, що сталася сварка і ми перестали спілкуватися. Через деякий час ми помирилися, але напевно осад залишився. Я маю інших друзів, вона теж. І я з сумом згадую ті часи, коли між нами все було дуже добре. я пробувала дзвонити їй, не раз, але вона не відзвонює. Ми спілкуємося, бачимося деколи. Але це вже не те.
А можна було б тоді просто поговорити і розказати їй, що мене не влаштовує в таких відносинах, щиро, без претензій. Але час пройшов і нічого не повернеш. я пробувала декілька разів розповісти їй, як я ціную те, що вона для мене зробила. Але напевно,- все має бути вчасно.
До мене ситуація повернулася до рівно навпаки. Напевно тільки тому я почала згадувати ті старі відносини і цінувати те , що було.

Тому напрошуються деякі висновки, правила, які краще використовувати вжитті.
1. Цінуй все те, що роблять для тебе інші. Або не користуйся, дай зрозуміти відразу, що тобі це не потрібно.
2. Якщо ти робиш для когось добро, пам'ятай, що в першу чергу ти робиш це для себе. Послугу ти робиш лише тоді, коли тебе про неї попросять.
3. Не надійся, що доброта людська буває безмежною, все закінчується рано чи пізно.
4. Відверто говори про свої почуття з близькими тобі людьми. Ці почуття про біль, розчарування, прикрість...Ніхто не може прочитати твої думки. І якщо ти будеш злитися без причини, це більше дратує інші.
5. В кожного свої мірки доброти, порядності, відносин. Не міряй всіх під себе. Ти не можеш змінити інших людей, ти можеш лише пристосуватися або піти. Але думай про те ще, що чим ти стаєш старши, тим менше людей готових вступити з тобою в дружні стосунки.
6. Цінуй такі якості в дружбі, як вірність, щирість і готовність прийти на допомогу.
І найвжливіше, мабуть,-НІКОЛИ ні в кому не "РОЗЧИНЯЙСЯ", в коханні, в дружбі, а навіть у власних дітях. Це приводить до розчарувань.
От така стаття мені навіялася. Цінуй ДРУЖБУ і нехай тобі щастить.
Я бажаю щастя!

Поради в спілкуванні.

Спілкування буває різним.
Про одне з спілкування таке, як листування сьогодні я хочу написати.
Деколи буває так, що ми шкодуємо про відісланий лист, але нічого вже зробити не можна.
1. Не пиши відповідь на лист відразу, хіба якщо відповідь не залежить від ходу твоїх думок. Наприклад,про рецепт макового торта.
Зачекай, особливо, якщо твоя реакція на лист була негативною. Деколи потрібно з тим "походити", а ще краще переспати . Може на ранок буде відповідь готова і не така категорична.
2. А може на лист взагалі не потрібно відповідати, щоб в свою чергу не образити співрозмовника.
Можливо він зопалу відповів не подумавши, а потім пошкодував, що відправив.
3. Завжди зберігай толерантність, вона ще нікому не зашкодила. Не варто виясняти відносини в листі. До добра воно не доводить. Слова можна забути, а лист можна видрукувати.((((

Друзі чи не друзі.

Не вір в те, що з людьми потрібно поступати так, як ти хочеш, щоб вони поступали з тобою. Вони всеодно не будуть. Зазвичай поступають так лише ті, від кого тобі не хочеться нічого. І так виходить, що ти теж не ціниш того, що для тебе роблять інші.

Не вір в красиві фільми про дружбу. Вона існує в дуже малих екземплярах. зазвичай люди дружать лише тоді, коли їм це вигідно.

Через це, я завжди намагаюсь бути щирою і якщо я чогось не можу зробити, якщо сумніваюсь хоч в чомусь, ніколи нічого не обіцяю. Як часто люди звикли давати пусті обіцянки, просто так, надіючись на те, що якось буде. Не буде. Потрібно відразу зважувати всі за і проти.

Можливо я й сама такою була колись. А тепер згадуючи про це, шкодую, що не змогла оцінити старання інших людей для мене. Можливо тепер наверстую і намагаюся вернути певні моменти. Але з деякими людьми це не проходить. Вони просто перестають допомагати тобі, а допомагають тепер комусь іншому.

Тоді виникають питання про дружбу, чи вона взагалі існує і як сприймають дружбу різні люди.

Родина чи друзі?...Що краще?

1. Друзі, які з часом стають родиною.
Я завжди кажу, що коли друг знайомить тебе зі своєю мамою(батьками), запрошує на родинні "збіговиська", значить він сприймає тебе як частину своєї родини.
У нас є знайомі поляки, до котрих ми їздимо десь приблизно 2 рази в рік. Вони фактично зовсім чужі люди, але знаємося ми вже понад 20 років. Інакше, як наша родина, вони нас не називають.
2. Родина, яка з часом стає тобі неприємною.

Дуже часто в родині є люди, які не сприймають одне одного, але мусять терпітися між собою на всі свята. Добре, коли розуму вистачає не вступати в полеміку, яка потім переростає в серйозну суперечку. Але так буває, на жаль, не завжди. То чи можна назвати таку родину чимось найважливішим в житті? Не думаю. Але що тоді робити, якщо зустрічатися ти мусиш, тому що хочеться зробити приємне твоїм батькам. Тому що батьки, не сприймають вас окремо, не завжди хочуть розуміти, що з ближніми нашими ми взагалі не маємо про що поговорити. Залишається просто мовчки терпіти. Або просто не звертати увагу і веселитися з тими людьми, з котрими тобі приємно. Та не кажіть, що родина -це все. Друзі бувають деколи набагато ближчими , ніж родина.

3. Дружба, яка ніколи не переростає в щось більше.
Часом один з друзів старається надто сильно дружити. Можливо це навіть напружує тих, з ким він дружить. Старається зробити все найкраще для інших-, робить їм подарунки, допомагає, часто ображається і нарікає на них, що вони не приділяють йому достатньої уваги. Але проблема в тому, що ти ніколи не станеш для них кращими за їхню родину, вони самі ніколи не запросять тебе на родинні свята і не наблизять тебе настільки, щоб назвати своєю родиною.

Тобі хочеться все зачекати, ще трошки, трошки і все буде по-іншому. Але не буде. 

Тебе сприймають так само , як і інших, можливо просто з тобою проводять більше часу. Можливо тебе просто запрошують до дому, а з іншими веселяться на роботі.

Твої друзі сприймають вашу дружбу, як само собою відзначений факт.

То чи варто перейматися? Можливо варто цінувати тих людей, які справді навчилися цінувати все те краще, що ми робимо для них. Людей, які пишаються вами і люблять вас?
А все решта прийде і піде, навіть якщо це родина.
Може це просто залежить від самих людей, від рівня їх виховання. Не справа в тому, що ти можеш прийти і випити вина з друзями, навіть гарно з ними поговорити. Але коли ти йдеш від них, то вони про тебе забувають.
Хороші друзі ті, за котрими ти сумуєш. Але, якщо вони не сумують за тобою, хіба варто перейматися?

І просто порада - цінуй дружбу. Цінуй відвертість, щирість, це ті риси, які важко підробити і які зараз так важко знайти.

Знаєш, скільки б ти не нарікав на інших,  вір, що знайдуться люди, які будуть з тобою такими ж як і ти  з ними, відвертими і щирими. Які не будуть сприймати твою щирість за хвастощі.

Я бажаю тобі щастя і хороших друзів.!!!

Грати роль?

Дивні створіння оці жінки. Чим більше ти їй догоджаєш, тим більше вони на голову вилазять.
Проект, проект... Не хочу сказати, що не можу його продовжувати. Можу і хочу. Але стільки почало вилазити проблем, пов'язаних з моїм характером, моїми звичками. Важко змінити себе, дуже важко. Важко змінити звички. Важко себе сприймати не такою. А тому, це починає набридати. Можливо це й пов'язано з тим, що я шукаю, але наразі воно дуже важко дається. Місяць прибирання, місяць готування іжі. Я не кажу, що тримаю моїх дітей голодними і не люблю порядок. Просто все це якось аж занадто правильно. І дітям я приділяю надзвичайно багато часу... Я не звикла до себе такої правильної і починаю спостерігати, що мене це злить. Злить увага до мене збоку батьків( мами). Але я ж то розумію, що все це тимчасове. І після цього проекту я всерівно не буду ідеальною господинею. А ще мене злить, що від тої їжі, що я готую, стала поправлятися.
Спортом я так і не почала займатися.
Все відкладаю. Вода, п'ю але могла б пити більше.  ...

Чи зробить тебе порядок в домі і повний холодильник їжі, тобою приготовлений, щасливішою? Не думаю. Деяким творчим людям просто необхідний деколи бардак, в ньому вони відчувають себе набагато щасливішими.

Рутина виробляє корисні звички, але також я хочу сказати те, що вона дуже втомлює((

Спілкування...

Я вже помітила не раз, що коли приїзджаю з якоїсь поїздки, не хочу спілкуватися ні з ким. Я впадаю в якийсь такий стан дивний, не хочу, щоб мене хтось зачіпав. А особливо це стосується мами. Вона так хоче почути, як з'їздили, це ж в менталітеті наших людей обов'язково відчитатися. А мене мало струмом не б'є. Не хочу відчитуватися і все. Важко мені себе пересилити. І не розумію, чому так відбувається. А ще я не дуже люблю розмовляти по скайпу. Ще з Ольою можу, але з усіма іншими ні. Особливо любить скайп мами сестра. Вона б видзвонювала до всіх. І мене це деколи дратує.
По телефону я можу розмовляти, а от по скайпу ні.
Це напевно ще й тому, що я завжди сприймаю любі мамині слова в штики.
Але як можна не сприймати, коли вона бачить лише погані мої звички. І завжди акцентує мою увагу на цьому. Тому я своїй Олі ніколи не роблю зауважень. можливо деколи потрібно. Але не роблю.

Цінності....

Вчора я слухала семінар метода Сільва про цінності. Виділила для себе основні.
І знову задумалася про призначення.
Я так хотіла бути коучем. Проплатила навчання в Тараріної. І окунувшись в програму, зрозуміла, що знову зробила помилку. Курс цікавий, але я почала не з того. Потрібно вивчити бази, основи коучінгу, а потім переходити до практичних занять. Мені це стало знову нецікаво, тому що я навіть не мала можливості працювати. Розумію,це відмовки.
Якщо взяти до уваги, що в моєму рідному місті в цей час відбувався фестиваль арткоучингу, а я навіть не пішла на нього. Можна було попроситися або запропонувати послуги волонтерами, а я навіть не здогадалися про це.

Знову казати, що це не моє, можливо. а що все-таки моє.

Виходячи з моїх цінностей, на першому місці яких є відвертість, розумію. що без цього не можу. І якщо я хочу чогось добитися в житті, я повинна бути лише відвертою. але таке таке цінується в наш час? Навчися обманювати... Скільки разів я вже це все чула. але я не можу поступати в розріз своїх цінностей, тому залишається лише розвивати те, що я маю.

Струдель

Купила готове листкове тісто.
Начинка, те, що було вдома - заморожена чорниця, яблука, банани.

Все перебрати

Поки я не залізу в усі куточки свого життя, я його не зможу змінити.
Сьогодні у флайледі завдання поприбирати під умивальником. Поки я це робила, а робила я це настільки добросовісно, що навіть замінила старі шурупи від смітника на нові. В планах ще поміняти кран або хоча б поставити прокладку. Кран вже підтікає. І от копирсаючись в цьому бруді, я зрозуміла цю істину. Дім не був захламленим за місяць, за місяць я його не розгребу. Так само і з життям. Поволі перебираючи, аналізуючи його, виправляючи помилки, я не тільки зрозумію чого насправді хочу, а й зроблю це.

Навіть Даничик задоволений.

Вчора я розморожувала холодильник, гарно помила його. Класно почистити морозильну камеру і дізнатись, що у тебе там лежить. В результаті знайшовся мішечок замороженої риби.
Вирішила зробити форшмак. Приготування не зайняло багато часу і виявилося досить цікавим.
Рибу я почистила, відрізала голови, хвостики, плавники, помістила в банку і залила росолом. Росіл готувала на свій смак. До 1л води додала декілька горошин перцю, пару листочків лаврового листка, сіль, всипала ще приправи, які були вдома.
Така суміш стояла в холодильнику цілу ніч.
Зранку я вийняла банку з промаринованою рибою, почистила її від костей. Риба виявилась м'ягкою, але треба більш уважніше виймати кості. У мене не досить сильний, потужний блендер, тому всі кості не перемололися. Але так , як вони тонкі і маленькі, то це не перешкоджало.

РЕЦЕПТ

- 1 яблуко(бажано кисле)

- 1 ріпчаста цибуля

-1 невелика булка

- сіль, якщо потрібно, перець

Булку намочити гарячою водою, щоб розм'якла. всі складники можна перемолоти на м'ясорубці, гарно перемішати.

До цієї суміші можна додати порізані варені яйця. якщо заправити ложкою майонезу, утвориться смачний салат.

СМАЧНОГО!

Пиріг з м'ясом, грибами та шпінатом.

 РЕЦЕПТ

-100гр грибів

-100гр м'яса любого

-200гр мороженого шпінату

-50гр вершків

-250гр листкового тіста

-2 яйця

-приправи по смаку

-окремо соус грибний

Підсмажити 1 головку цибулі. Протушкувати м'ясо разом з грибами і шпінатом. Тушкувати доти, поки не википить вся вода. Приблизно 45 хвилин. Зачекати, поки суміш вистигне. Подрібнити в блендері разом з вершками. Поставити в холодильник, щоб загусло.

Розморозити листкове тісто. Розкачати з нього тоненький пласт. Посмарувати збитим яйцем. Викласти на тісто начинку. Можна посипати твердим сиром, натертим на тертці. Я не мала, тому обійшлася. Звернути в рулик. Сформувати калач. Покласти в ємкість для випікання.
Випікати при 180С - 20-40 хв.

Рецепт смачнючих булочок.

РЕЦЕПТ
20г дріжджів
50г цукру
500г муки
щіпка солі
1пачка ванільного цукру
3 жовтки
125г масла
джем(банани, родзинки)
олія для змащування
цукор пудра для посипання готових булочок

-свіжі дріжджі порізати, додати молоко. 1ч.л.цукру, розтерти, відставити на 20хв. Вони повинні підійти(збільшитися в об'ємі на половину)
-Просіяти муку, додати сіль, цукор,ванільний цукор, жовтки, влити розтоплене  вистуджене масло,тепле молоко.
-Наприкінці додати масу з дріжджів, замісити тісто.
-Коли тісто перестане приставати до рук і стінок посуди, в якій місимо, значить воно готове. ділимо його на 20кусків. З кожного куска робимо невеличку паляничку, кладемо всередину те, що подобається. Я клала варення з рожі(завжди роблю літом таке) і кусочок банана, можна ще пару родзинок. Але це на ваш смак, можете класти все, що завгодно, якесь улюблене варення ,тощо.
-бляшку посмарувати олією. Не маю бляшки, пекла в прозорій посудині.
-булочки слід розкладати так, щоб вони мали місце одна біля одної. відступити трохи. Почекати 20 хв, перед ставленням в духовку, нехай ще виростуть.
Напевно від посуду залежить час випікання.
Пекти в духовці 180-200С, 30-40хв.
Готові посипаємо цукром-пудрою.
СМАЧНОГО!)

Вміти сваритися?...

Я не вмію зовсім сваритися.
Коли ти маєш дорослі діти, це все набагато складніше.
У своїй книзі Гретхен Рубін написала - навчитися сваритися правильно. Але якби знати, що означає це правильно.
У мене виходить лише з чоловіком. І то лише через те, що я дала собі слово йому  не перечити(деякий час). Коли я починаю йому перечити, він мені перечить ще більше. В багатьох сім'ях чоловіки просто уникають суперечок, щоб не дратувати жінку. У мене не так, мій чоловік не уникає суперечок. Мені ж гірше виходить. Останнє слово точно не за мною. Тому я тепер не сперечаюсь.Також я не вмію спокійно доводити свою точку зору, збираючи аргументи, в користь чи проти чогось. Наприклад, у мене є одна знайома, яка перш ніж вговорити свого чоловіка щось купити, довго і нудно буде йому пояснювати для чого це. Це не про мене. Я не можу. Ні,- то ні. Таке правило. Хоча, мені потрібно більше навчитися просити  чогось.
Я просто стараюсь наразі виховувати своє терпіння.
Але деколи я зриваюсь. Тому що емоції не можуть зникати безслідно, їх потрібно кудись направляти. Піти десь покричати? Куди, в ліс?)))
А от з дорослими дітьми,- все не так. Вони думають, що мають право підвищувати на всіх голос, відстоювати свою точку зору. Ок. Я була така ж сама з мамою. Напевно починаєш розуміти батьків лише тоді, коли й сама потрапляєш в таку ситуацію.
Я хочу  бути задіяною, відчуваю силу бути ще модною і потрібною не лише в тому, щоб бавити внуки і пекти пиріжки. Але, молодь вже не сприймає нас так , як ми відчували себе раніше.
Питання в тому, чи ти морально так швидко хочеш ставати бабцьою( як моя мама каже-старою). Я не хочу. Хочу ще щось зробити в житті. Займатися тим, що подобається.
Вчора я черговий раз задумалась про те, що вже пройшло дуже багато часу. Прикро те, що я досі не знаю чим можу займатися далі. Прикро, що не заробляю грошей. Багато можна назвати аргументів-тому що такі були часи, тому що рано народила, а потім народила ще раз і ще раз і було не до роботи.Тому що, тому що...
Але завжди у мене є на все це відповідь, тому що в саме цей момент, саме це повинно було трапитись зі мною.))
Поки що по проекту я можу сказати одне-дуже важко постійно прививати якісь нові звички, не закріпивши старі.
тому, я досі ще виищаю свою квартиру, яку ніби почистила, але кожен тиждень знаходжу ще якісь моменти, які потрібно привести в порядок. Спортом я поки що не зайнялася, крім ходьби, роблю кожен день майже 10000км і поки що це все. Все поступово. Тим аєш мати або надзвичайно сильний характер. або людей, які постійно будуть тебе мотивувати.

Проте, я знаю одне,- робити щось потрібно завжди. Якщо тобі так легше, то знаходь тему кожного місяця, так як я і пробуй щось робити. Але не сиди і не нарікай.

Пекла вчора булочки і була дуже задоволена ними. смачнющі!

2 день другого місяця

Не можна сказати, що проект не приносить мені зміни. Я це відчуваю у внутрішньому своєму відчутті. Стаються такі зміни, на які я взагалі не розраховувала.
Вчора приїхала моя мама, випадково так сталося . І в перший же день сімейного проекту я змогла їй вділити частину уваги. Я була горда тим, що у мене порядок, навіть мій чоловік хвалив тещі мене.
Це приємно, якби я проти цього не бастувала, але це приємно.
А сьогодні сталася подія, на яку я навіть ніколи не розраховувала, що вона відбудеться.
У мене є захоплення, я завжди щось шукаю нове. Але не у всьому я можу бути найкращою, хоча стараюся. стараюся, пробую, набиваю гулі...але всерівно щось роблю.
Колись я займалася скрапбуком, брала участь в конкурсах, оформляла фотографії, ну звісно на таких сайтах є багато гуру, таких, що майстерно виконують свою роботу. Я не була професіоналом, прагнула до цього. Щось виходило, щось ні. Можливо потрібно було копіювати інших, але мені не хотілося, пробувала робити щось своє. Ну от за моє своє мене якось серйозно розкритикували. Я образилась і закинула цей скрапбукінг.
В принципі, не дуже й то шкодую, те , що могла взяти з цього взяла. Але залишився всерівно якийсь осад неприємний. Хоча, я повинна навчитися приймати достойно критику і намагатися стати кращою, а не кидати все на півдорозі.
Це напевно буде одне з якикихось завдань слідуючих місяців.
Так от сьогодні склалась ситуація так, що ця людина, яка нападала на мене попросила пробачення. Просто склалися так обставини.
Як завжди я роблю висновок, все обертається по кругу. І де б, на якій частині землі ви не знаходились, прийде час, що ви пересічетеся знову. І хтось має переглянути свою позицію. Будьте простішими, сприймайте слабкості людей чи їх невігластво, непрофесіоналізм, як можливість для росту. 

квітень - другий місяць проекту

Діти, сім'я - в центрі уваги.

Підчас першого місяця проекту я крім прибирання, змінила відношення до дітей, сім'ї. Воно вийшло якось само мобою. Раніше мені ніколи не вдавалося почитати їм книжку на ніч. а тут виявляється все так просто. Я більше стала звертати увагу на їх думки. почуття. Єдине, що мені потрібно змінити, це перестати кричати на дітей. Деколи, мені на стільки не вистачає терпіння, що я зриваюсь.
Отже такі пункти завдань я намітила собі для виконання. Підмічу, на жаль, мені не вдалося осилити фізичні навантаження, тому я переношу це на цей місяць.

1. Замість ранкових сторінок писати терапевтичні листи.
2. Читати книжки перед сном дітям
3. Кожні вихідні спільний обід, похід в театр або на мультфільм.
5. Бути спокійною і терплячою по відношенню до всіх членів сім'ї
5. Розмовляючи з мамою по телефону, не заперечувати їй.
6. Навчити дітей складати свої речі.
7. Готувати ввечері  разом з дітьми одяг на слідуючий день.
8. Змінити своє харчування.
9. Підтримувати чистоту в квартирі.
10. Записатися в тренажерний зал.
Ітак, розпочинаю))
А ще, крім цього, я хочу відновити своє вміння куховарити.