Продовжую...

Якби ті всі люди, котрі добилися успіху, писали про свої невдачі, то напевно б ніхто ніколи не слідував їхнім порадам. У мене сьогодні насправді опустилися руки. Зі всього корисного я лише вчепила кришку на унітаз. Хоча це була серйозна перемога.
Я вже вкотре пишу про проблеми з моїм харчуванням. Але мені справді вже дуже зле від того, що я їм все підряд.
Від завтрашнього дня в свої ранкові ритуали я включаю обов'язковий сніданок і смузі!!!

Розпач

Місяць закінчується і я виконала основне завдання.
Здавалося б ,-радій. Але ж ні. Нізвідкись сьогодні узявся один з тих самих настроїв, коли нічого не хочеться робити.
Коли ти бачиш, що порівняно з тим, як виглядала квартира в четвер, а сьогодні лише понеділок. І ніхто нічого не кладе на місце(((
Я знаю, що самодисципліна і порядок не запанують, поки ти не доведеш цього до автоматизму. але поки що це наганяє лише якусь апатію. Невже тепер у мене перепади настрою ще й від порядку.
Черговий раз не перестаєш дивуватися, які у нас все-таки зневажливі люди працюють в магазинах.
Мені потрібно було вчепити кришку до унітазу. Я її вибирала, не супер там кришка, але не сама дешева. З минулого разу зовсім не пам'ятала, чому мені не всі кришки підходять. І тут, коли прийшлося її чіпляти....ух...у нас в ваній кімнаті туалет зависокий і шуруп. який скріплює кришку і унітаз, закороткий .
Я пішла в магазин, у якому, на мою думку, повинні б були продаватися такі болти. Продавець грубий мужчина у всіх відношеннях, зміряв мене з поглядом:"Прийшла тут мені голову морочити". Не хотів навіть вислухати мої пояснення. Деколи до жінок в господарських магазинах відносяться як до дебілів. Чесно. Я купила що-небудь з того всього і то, такий, як хотіла, показувала йому, дав зовсім інший.(((((((((((((((Ух...я була зла.
Пішла в інший магазин. Як добре, що там зовсім інше відношення до жінок. Мене мужчина не тільки вислухав уважно, але й запропонува, що придбати. І як результат-кришка вчеплена.

Не завжди ти боїшся про щось попросити.Деколи люди самі закривають тобі рот.

Літаюча домогосподарка

Зараз я читаю книгу Марлы Силлер "Летающая домохозяйка". Десь ще недавно я б сказала, що це якийсь брєд. Але з того часу, коли зайнялася проектом, розумію, що розбивання квартири на зони і складання списків того, що потрібно зробити дуже спрощує життя. Я не буду переказувати зміст цієї книжки. Краще візьміть і прочитайте самі.
З системою флайледі я знайома вже давно, але ніколи не відносилась до неї серйозно. Є навіть російський сайт, який допомагає допогосподаркам слідувати цій системі. Достатньо просто в гугл набрати флайледі...
Але напишу й те, що до цього потрібно бути готовою. Тому що коли ти це сприймаєш, як просто щось нове, то нічого не вийде.
Ітак, довго задававшись питанням, як дотримуватись чистоти й надалі, роблю висновок по книжці- для спрощення потрібно розбити квартиру на 5 зон(така неповні кі-сть тижнів в місяці). І робити кожного тижня порядок в одній з зон. А ще крім цього, складати списки того, що потрібно зробити в таких зонах поетапно.
Я надіюсь, що ця система настільки увійде в моє життя, що стане автоматичною.

Я поприбирала!

Можна сказати, що я досягла своєї мети, поприбирала!
Залишилися дрібниці, які легко можна буде зробити за тиждень. що халишився. Дуже рада з того. Побачимо, як мені вдасться підтримувати цей порядок.
Власне, слідуючий місяць і полягає в тому, щоб якимось чином залучити своїх домашніх допомагати мені.
Сьогодні мила вікно з Устинкою. Це трохи нервувало. Вона хоче допомогти, робити сама, а я знаю, що мені прийдеться переробляти за неї. в тому і полягає вміння терпляче відноситися до таких ситуацій. Всеодно їй це надоїсть і вона піде робити щось інше. А то мені трохи прикро було за себе, коли дитина мені сказала, що коли ти мама будеш нервова, то підемо краще погуляємо.))

ТЕРПІННЯ І ЩЕ РАЗ ТЕРПІННЯ!

Треба спочатку думати

Сьогодні я майже дійшла до фінішноі прямої з прибирання. Залишилося лише одне вікно , двері всі в квартирі помити, загальний коридор. І то загальний коридор потрібно мити перед Великоднем, тому що сусіди ще встигнуть зашурати.
Але одну річ я зробила сьогодні погано. Образила свою коліжанку. Це все від мого надлишкового перфекціонізму. Чому мені так постійно хочеться уваги? Завжди щось витворю, а потім совість мучить. Чого я постійно себе накручую, не маючи інформації, починаю вигадувати. А мала б потерпіти, перечекати. А все це моя впертість, егоїзм...

23 день

Кажуть. за 21 день, інші за 27 днів формується звичка. Можливо. Зі всього чим я займалася, я витримала лише в сироїдженні більше 100 днів. Я не звикла за цей час, мені надоїла ця їжа, одноманітність в їжі, - що ще може бути гіршого.
З сумом відслідковую цей факт, що не знаю, як далі продовжувати проект. Я не бачу куди далі йти.
Ну добре, поприбираю я всю квартиру, можливо навіть розвину звички класти все на місце, взяла-поклала і т.д. Але чи я збільшила свою енергію, як планувалося - ні. Відверто ні.
У мене постійно якісь перешкоди. Перебування моєї Устини цей тиждень вдома через кашель, суттєво перешкоджає мені. Адже я зібралася почистити дитячу кімнату, а ви знаєте, що таке чистити дитячу кімнату в присутності дітей. добре, що хоч Данилка немає цього тижня. Знову у поїздці. Що вже говорити про біг. Я зробила перерву через холод і бачу, що знову не хочу займатися цим. Але я маю. як же ж проект?
Я дуже хочу цього проекту, хочу його перебігу, хочу, хочу...
Але у мене так насправді зовсім немає ніякої мотивації.
Кажуть потрібно розповісти всім друзям і знайомим.  ))) у мене немає друзів і знайомих. Як? Тобто, вони ніби є, але ніби зараз і нема. Нема тих, кому я це могла б розповісти. Як це так? А от так вийшло.
Я не працюю. Сиджу вдома і всі мої заробітки зводились лише до пошиття одягу або оформлення фотоальбомів. Але час від часу мені це набридає і я знаходжу собі якесь нове захоплення.
Пишу так, як є. Якщо я зможу змінити своє життя, то це буде дуже добре! я все ж таки не покидаю надію, що в свої 43 роки я зможу знайти захоплення до душі, яке б мені ще й приносило гроші.

Підставка для олівців, ручок, фломастерів.

Я довго думала, що придумати на олівці. Їх є багато, а потрібної підставки немає. І завжди чомусь здається, що те яке зроблене твоїми руками. найкраще.
У мене є тубуси на фотографії. Взяла один, розрізала на три частина, склеїла між собою. Додатково ще використала основу від паперових скотчів.
Доклеїла теж поряд. Намалювала на картоні основу і приклеїла. Дала цьому висохнути.

 Тоді обклеїла всю цю споруду)) газетним папером, щоб скріпити ще краще. після цього майже декупаж))) - обклеїла салфеткою. І от отримала цю красу!!!

З новими силами до фінішу етапу №1

Якось дивним чином впливає погода на моє життя поки що. Знаю, що так не має бути, але поки що змінити нічого не можу. Сьогодні зранку самісінького сонце, тому з новими силами хочеться рватися в бій. В бій за власне щастя?
Вчора ввечері я багато думала про своє харчування, про дієти.
Не можна необдумано просто так собі, тому що я того захотіла в один момент перейти на інше харчування. це дуже складно. Я дуже мучуся з того часу, як залишила сироїдіння. Зовні це так не видно. але у мене сильний зрив, який за два місяці привів до того, що я стала їсти все підряд. Не можу спинитися. Не знаю, що це робиться зі мною. постійно хочу їсти. Потім мені погано від тої їжі. Але, це і все. Розумію черговий раз , що повинна все-таки виробити для себе якусь здорову дієту.
Я не можу піти до дієтолога, не можу заплатити такі гроші, як це зараз у нас коштує за аналіз(забула як він називається, що визначає кількість мінералів і поживних речовин в організмі). Не можу. В нас в країні дуже часто займаються самолікуванням. я в тому ж числі. абсолютно не довіряю лікарям. у мене про них враження таке-їм аби лише заробити на мені гроші. Виписують ліки, які вигідно їм виписувати. Знову ж таки, до хорошого лікаря добитися дуже важко, по знайомству і на це теж потрібні гроші.Я не кажу, що ми не маємо зовсім можливості. Але деколи у тебе познаходять болячок, про яких ти навіть думати не міг)). А якщо нічого не турбує. Тоді чого йти? Насмарк , кашель більша частина людей лікують саморобними натираннями, ліками. народною медициною. Я в тому ж числі.
Хоча, буряк, запечений в духовці(вирізається ямка і насипається туди цукор), дуже добре лікує від кашлю. Даю постійно дітям. Допомагає. Я зовсім не прихильник антибіотиків, які у нас призначають всім треба чи не треба. Ну добре, це відступ.
Отже, потрібно добре продумати, що я буду далі їсти.
Вода. Я знову відвикла пити багато води. Цього тижня планую почати . 2л як мінімум випивати води кожен день.
Новий тиждень нові завдання.
Залишилося прибрати ще дитячу кімнату(це найважче) і помити 3 вікна.
Уперед!

про цілі, майбутнє...

Дуже багато є книжок , статей на тему цілепокладання...Кожен раз , здається , читаєш щось нове. але така правда, що все воно одинакове. просто по-різному сформульоване.
Спочатку ти всеціло віриш, що ті цілі, які взялися в тебе на листку паперу, є саме те, чого ти хочеш. 
Дуже добре, коли ти ходиш на роботу, чимось займаєшся постійним і можеш легко поставити собі ціль.
А що робити тим, які насправді не знають, чого хочуть? От такі , як я і багато, багато інших?
Такі, які не можуть оплатити собі хорошого коуча або психолога.
Так, після прочитання певної літератури, ти ходиш піднесена. я думаю, що після якогось певного тренінгу напевно ще більше піднесена. Але чи створює тобі відразу бачення того, що ти хочеш. не думаю. Можливо, хтось прозріває відразу. але чомусь я дуже сумніваюсь в цьому. 
Я не пишу це для того, щоб відмовляти інших їздити на тренінги, ходити на семінари і читати нову літературу по цій темі. Ні, це весело. Це класно, позитивно...
Так, я не була на тренінгах, тому не можу порівняти. була пам'ятаю, колись на одному семінарі в Києві. Тоді ще працювала консультантом Мері Кей. Майже нічого не могла продавати. Не моє це, знаю точно. Але тоді, це ще тільки починалося. Пам'ятаю великий зал, багато жінок, кульок, всі вони зривалися з місця, піднімали руки, щось голосно вигукували. Після цього я зрозуміла, що точно в тій фірмі працювати більше не буду))
Вчора я прочитала одну статтю, в якій автор описувала, що для того, щоб йти вперед і складати якісь свої цілі, потрібно повністю відкинути минуле. Повністю. без цього не можливий рух уперед. Це мене трохи озадачило і перевернуло . Не можу сказати, що я цього не знала. Насправді знала  і знаю. Але тоді робота у мене , завдання стоять ще більш складніші. Тому що виявляється мої цілі, це все надумане і не моє. Найгірше, коли ти досягаєш цілей, які не є твоїми. Тоді після їх досягнення у тебе не відбувається ейфорії від отриманого?. А ви не думали, що так буває досить часто, коли ти доходиш до цілі, а вона тобі не потрібна? Знавці скажуть, не ваше. А тоді знову і знову?
А ще пишуть відомі гуру цілепрокладання, що для того, щоб отримати щось, потрібно обов'язково допомагати всім, віддавати...
Ну добре, віддавати, але хіба справедливо буде відривати від себе, коли воно тобі дуже потрібно, може не дуже, але потрібно.
Можливо для того, щоб віддавати, спочатку потрібно не тільки навчитися цьому, а й стати настільки самодостатнім, щоб воно тебе не мучило. Віддаю тай віддаю. віддаю те, що можу.
Я , наприклад хочу для початку обставити всю квартиру потрібними речами. А то при нашому житті в нашій країні, завжди чогось не вистачає. Зробиш ремонт, не вистачає на меблі, а там хочеться ще й кудись поїхати відпочити. От так  стоїть стіна без дивану. Не дуже й треба, скажеш, можливо, так. але ж бажання не пропадає від того.
Тому я й раніше досить скептично думала про оті пафосні лозунги-допоможи ближньому, тоді у тебе все буде. А не краще для початку допомогти собі самому, а якщо вже залишиться сила, енергія, тоді всім іншим.
Простий приклад. раніше, я дуже любила допомагати іншим. Все нарікала, не цінять, не цінять. Не вистачало часу на дітей, весь час була зайнята тим, як же зробити приємність іншим. Не вистачало часу на дітей, домівку.
А з початком мого проекту, я допомагаю тільки своїй сім'ї. І зрозуміла просту істину. така допомога набагато цінніша і важливіша для мене. У мене появилося багато часу для дітей моїх. Я стала менш роздратованою, тому що нікуди не спішу. Працюю і віддаю лише в своє задоволення.

Тому , в першу чергу, допомагати потрібно собі, а потім всім решта.

Якось моя подружка виїхала з сім'єю в іншу країну. Я дуже переживала, тому що це була моя найкраща подружка і в такі переживаючі хвилини, дала їй слово писати кожен день. Ображалася, що вона не відписує мені, злилась...

А потім я зрозуміла в один день. Цей проект я зробила для себе, не для неї, а для себе, щоб не втрачати зв'язок. але тільки не для неї. У неї ітак все норамально є і буде. біля неї всі близькі там люди. Тому після цього розуміння, так ніби мене осінило. Лиши так, як все є. Хочеш пишеш, не хочеш, не пишеш. Ти виглядаєш невідповідальною лише в своїх очах. Нехай само по-собі все йде так як має йти. а може це власне саме той момент, щоб відкинути минуле ійти вперед?

Підсумок третього тижня

Коли ви читаєте в книжкаж, що людям дуже легко вдається змінити своє життя, не вірте їм. Насправді, не так легко змінити спосіб життя, думки, прагнення, байдужість, лінь...
Врешті-решт, якщо ти будеш себе заставляти щось робити, то тобі це стане невдовзі неприємним і недопустимим, таким, яке тобі набридне і ти не захочеш до цього повертатися знову.
Цей третій тиждень у мене важкий, сподіваюся, що це перейде наступного. Дуже важким, недієздатним, можливо це пов'язано було з тим, що мої діти вдома і я не могла все робити так, як запланувала. а може те, що діти були вдома було й моїм випробуванням, на рахунок, як в таких умовах витримати.
Чітка ціль. Повинна бути чітка ціль, інакше до кінця місяця ти не зможеш робити вже більше нічого.
Я написала, що хочу очистити всю квартиру. Я її і чищу, дуже успішно, поволі вигадую де розмістити ті чи інші речі, що користуватися ними й надалі, роблю коробки, клею етикетки. Все це просувається успішно. а що стосується вставати рано і бігати. Поки що я не зовсім розумію для чого це мені. Нема мотивації, немає дії.
Хочу бігати кожен день.
-А для чого це мені?
-Така правда, тому що всі круті люди. які досягнули чогось, бігають. (це моя думка)
Але це не мотивація.
Як заставити, вмовити себе бігати, продумуючи правильну мотивацію?
Потрібно пошукати щось в інтернеті на цю тему.
Бігати тому, щоб похвалитися перед іншими-це знову ж таки не мотивація.
Думай, думай. Я щось вигадаю обов'язково. Обіцяю!)))
Я знову захопилася календарями. все-таки видумування всіляких табличок, календарів, це мені дуже подобвється, внесу в список того, що надзвичайно люблю робити.
Залишився майже ще один тиждень попереду. надіюсь, що запал не згасне і я далі продовжитиму роботу.

Ти нічого не мусиш...

Тепер є багато різної літератури, великий вибір. В одних книжках пише, що потрібно самовдосконалюватись, в інших, сприймати себе такою, як є і тільки розвивати, закріплювати те, що маєш. Якої б сторонньої теорії ви не були б, потрібно робити це без фанатизму. Мені добре вставати по часу на годину раніше, тому що встигаю на багато більше. Мені зручно планувати свій день, тому що я більше можу зробити. Але це не означає, що коли я відчуваю потребу виспатися, я категорично не маю права це робити. Так вийшло, що цей цілий тиждень діти вдома, а я доглядаю за ними, лікую їх. Тому, відповідно, мій графік дещо змінився. У мене відпало багато завдань, пов'язаних зі школою, садком і гуртками, але цю зміну я використовують, як можливість трохи відпочити. Якщо мій організм хоче цього, я йому це дам. А також можливість побути з дітьми.

Усвідомленість

Усвідомленість приходить з часом. Особливо тоді, коли ти її шукаєш. І Бог дає завжди те, чого просиш. Тільки просити потрібно теж свідомо.

19 день

Що нового я ще роблю?
1. Я завела новий зошит, в якому кожен день ввечері записую 7 найкращих моментів дня. Не знаю, як на рахунок здійснення бажань, але така методика допомагає мені акцентуватися на позитивних моментах минулого дня.
2. Я видрукувала сторінку з усіма днями місяця в квадратиках і кожен день позначаю в них свою працездатність, відвівши умовно їм певний колір.
Я повинна знати, як у мене з працездатністю, щоб правильно й надалі планувати своє життя.
Сьогодні у мене з працездатністю відверто кажучи , туговато, ледве на 6.
Можливо це тому, що мої діти знаходяться вдома, а може просто так. Не знаю. Черговий раз переконуюсь, що важливі справи, пов'язані з прибиранням і шиттям, потрібно планувати лише на першу половину тижня, а саме понеділок-середа, тому що в четвер мені вже хочеться лише сидіти за комп'ютером.
Зранку надворі 0 градусів, тому не бігаю вже другий день. я вважаю, що любі зміни потрібно проводити, але так , щоб не було напряжно їх виконувати. якщо це ти робиш з ненавистю до роботи, то краще її не робити.

Для друку.

Організовуючись, я люблю не просто стягувати з інтернету цікаві форми, які потрібно заповнювати, але й робити свої.
Цього разу, на початок-тижднева форма. може комусь потрібно?

Замість ранкових сторінок.

Чесно кажучи, ранкові сторінки тепер не приносять мені такого результату і задоволення, як тоді, коли я прочитала книгу "Путь художника". Я зараз встаю чомусь дуже сонна і мені важко писати, витягую лише на 1-2 сторінки, а умовою правильного ведення таких сторінок є написання їх хоча б 6 кожного ранку спросоння. Можливо я знову вернуся до кращого ведення цієї методики, так як вона дійсно допомагає більш творчо мислити.
Сьогодні знову не спала вночі, так як Даніка болів живіт і тому встала на 45 хвилин пізніше.
Про біг. Він мені вчора з таким трудом  дався, що не знаю, як буде сьогодні.
Десь 2 місяці тому я "присіла " на халву. Так вона мені смакує, причому вже не можу їсти всяку підряд, а маю лише певного виробника. Вчора купила черговий раз і зрозуміла, що упакування халви не змінилося, а те, що всередині, зовсім не те. У мене вже другий день підряд не виходить інформація з голови про шкідливість купленої халви і думки про те, що можливо речовини, які знаходяться в ній є якимись такими, що роблять до неї звикання. Тому що як так може бути, що мені та халва стоїть постійно перед очима, я вже не можу її їсти, а постійно хочу.
Мені вже не здається таким страшним мій проект, цікаво стає продумувати якісь плани на майбутнє. Взагалі цей перший місяць я сприймаю , як підготовку, до важливіших етапів. І мені вже справді цікаво стає, як я справлюся з ними далі.

Третій тиждень

Ну що ж, завдання виконуються. Хочу сказати, що я тепер розумію, що так набагато краще. У мене таке враження, ніби зробила переробила дуже багато роботи і ще час на дітей залишився. Шию я тепер без надлишкового фанатизму, за скільки часу пошию, так і буде, виділяючи рівно 45 хв в будній день і ще плюс в середу одну сесію) .Просто розбиваю роботу на частини і записую наперед, скільки потрібно днів для того, що виготовити ту чи іншу річ. Так мені навіть легше порахувати тепер кількість праці, затрачену на певні речі і навіть легше встановити вартість моєї роботи.

Пробігаю вже 1,3 км. Є лише одна поки що проблема(назвемо її завданням) , це харчування. Я почала їсти все підряд і поки що не можу налаштувати себе на правильну здорову їжу. На слідуючий місяць я обов'язково тим займуся. Знову почала поправлятися. Найбільшим розчаруванням було для мене вчора те, що я не змогла влізти в нові спортивні штани, які купила 2 місяці назад для бігу. Там дуже туга резинка, і я в магазині не міряла. але це не перекреслює той факт, що харчування мені своє знову потрібно теж планувати.

Ще про сон. Якось мені вдається вставати в 6.27 наразі. Лягаю десь приблизно в 23.00. Принаймні стараюся так робити. Але сьогодні вночі, в Данилка була температура і мені потрібно було вставати до нього. Тому я не виспалася. Я встала по графіку, сіла писати ранкові сторінки і відчула, що не можу довго це робити. Тому наставила таймер на 45 хв і ще поспала.

Відчуваєш втому, краще поспи зайві 45 хв. 

Твоя працездатність важливіша плану))

Печенька

Сьогодні ми з дітками пекли печенька. Не те, щоб я не вміла це робити, у мене був період, коли я багато пекла, виварювала, виготовлювала, але це десь було мабуть років 15 тому))
А сьогодні Устинка попросила замісити якесь тісто, швиденько знайшла рецепт  інтернеті, печенька на кефірі. Мені цікаво, які вийдуть. Бо поки запхала їх в духовку, якраз сиджу і пишу цей пост.Принаймні запах дуже класний.

Напишу рецепт приготування (я його трохи змінила, відповідно до наявності складників)
-1 скл кефіру
-2 скл борошна(у мене пішло мабуть 4)
-1 скл цукру
-2 яйця
- жменя маку
-ч.л. порошку до печива
-1 скл. пластівців
Я завжди наперед збиваю яйця з цукром, окремо вимішала кефір з пластівцями, маком, порошком до печива, тоді влила яйця з цукром, почала додавати муку. Довго замішувалося, так як приставало до рук тісто. Діти допомагали вирізати фігурки.

Печиво вийшло смачне. Вже попробувала. Але тепер я зрозуміла, чому їм нічого не печу. Більшу частину з'їла я сама. Бо шкода ж роботи)))

Устинка з Даніком допомагали мені ліпити печенька. тому вони такі дивні вийшли)

субота, як день підбивання підсумків?))

Цей тиждень не був таким же насиченим , як минулий. Можливо я надто втомилася , а можливо просто почала вибирати пріорітети насправді  і думати, чи важлива для мене та чи інша робота. Але загалом я задоволена, тому що все, що було заплановано. встигла зробити. Можливо я менше часу приділяла робочим годинам(шиття), але зробила всерівно те, що потрібно було.
Не можна в календарі писати просто кількість годин, які ти маєш відвести на пошиття одягу, потрібно написати кінцеву ціль цієї роботи, наприклад, підготувати до другої примірки Ірі піджак. Тоді, ти бачиш ціль і виконуєш поступово її. А коли ти просто шиєш, то й ший собі, а може сьогодні не пошию а займусь плакатами в школу. але так як я написала робити плакати, то теж не знаю що насправді і які плакати я повинна виготовити.
Конкретика, у всьому, тоді легше. але насправді дуже радісно від того, що у тебе є завершені справи. Тому що по прибиранню, я , наприклад, все зробила те, що запланувала.
Я собі так думаю, що й наділі можна прибирання організовувати по плану, просто крім 45 хв. необхідного щотижневого прибирання ще слід додати 45 хв на якісь складніші чищення, такі як миття дверей у всій квартирі, прибирання балкону і т.д.
Так як я люблю всякі таблички, то починаю удосконалювати свій календар. Крім видрукованих сторінок з Google Calendar, я зробила в фотошопі ще свої, якими поділюся з вами.
Що цікавого я зробила ще.
1. Велика сумка на попрані речі( забула чи писала вже про це)
2. Я набрала  в програмі Фотошоп етикетки для коробок, в яких я поскладала різний непотріб. щоб довго не думати, як цей непотріб знайти, який я не можу викинути, я вирішила обклеїти обгортковим папером коробки і зробити для них наклейки, які буду друкувати на папері самоклейці.
3. Завела папку, невеликого розміру, А5 формату, вклала туди прозорі файли . Наклею на них етикетки з різними назвами. Мрії, що купити, що зробити, і інші, які мені прийшли в голову. Тепер ті листки, на яких я пишу свої завдання, покупки...я сортуватиму по цим файликам, періодично в них заглядаючи. це можуть бути навіть люди, що конкретно я маю зробити для цієї чи іншої людини.
А ще, в тій папці будуть файли з маркуванням місяців проекту. Якщо у мене виникатимуть якісь ідеї стосовно проекту, я буду систематизовувати їх тут.

Вдячність?

Я вже давно збиралася написати цю статтю, тому що мене насправді це непокоїть. Не те, щоб так сильно терзало, але на рахунок вдячна чи не вдячна, завжди виникала ділема.
Я розумію, що чекати на вдячність це марна справа)) Я також розумію, що робити добро людям потрібно просто так, не очікуючи на взаємність. тому що все , що ми робимо, допомагаємо комусь, роздаємо щось, це все в першу чергу допомагаємо собі. Я приймаю це і багато чого в житті роблю дійсно просто так, не чекаючи на вдячність, але деколи у мене

Психологічний перфекціонізм або комплекс відмінниці.

Деколи на людей тиснуть певні речі, які вони не можуть пояснити. Раптом гірко стає від того, що з тобою не поділилися секретами, не запросили кудись, або ж ти не була в центрі уваги. Досі тобі вдавалося отримувати захоплені погляди інших людей, а тут ти собі говориш, що твій поїзд пішов і ти вже не так, не така, не така...

Але якщо б ти згадала минуле, то напевно завжди знайшла б там свої невдоволеності. Таке враження ніби ти не вміла ні товаришувати, ні захоплюватися кимось. Якщо глянути правді у
вічі, у тебе навіть кумирів не було, таких, на все життя, сьогодні ти захоплювалась одним, завтра іншим...Так в роботі, так в захопленнях, так і в усьому іншому.

До чого б ти не взялася, тобі це швидко набридає і ти починаєш займатися чимось іншим. А скільки незакінчених робіт, проектів. Раніше я думала, що це від того, що у мене немає однодумців, всіляко переконувала себе в тому, що якби у мене була команда, якби, якби...але час постійно йшов, а нічого не змінювалося. У мене багато талантів, до чого я не візьмуся, все можу зробити, але...нічого завершеного повністю.

І ось сьогодні я випадково наштовхнулась на одну статтю, в якій описувався комплекс відмінниці. Так, я впізнала себе в цьому образі. І мене як бабахнуло,-я зрозуміла звідки це все йде. Моя мама справді намагалась з мене зробити в дитинстві ідеальну ученицю. Там не стій, так не говори, говори тихіше...найбіліші комірці, найкружевніші фартушки...Не можна було приносити 4-ки, тому що мене за них сварили.

Чомусь ніколи не йшлося про те, чи мені цікаво, йшлося завжди про те, що скажуть люди. А я деколи як назло))) Хоча, завжди мала страх, страшний страх, лише б мамі не казали. Деколи й досі насправді мені неприємний її осуд. 

Це все добре, але деколи мене вганяє в злість просто те, що мені не подякували, або як на мене повелися зі мною неввічливо. те, що для інших, звичайні дивні речі, для мене ставало перешкодою або вадою. 

Тому ще одним завданням для мене за рік проекту, позбутися цього комплексу неповноцінності, комплексу відмінниці.

Цей комплекс, я вам скажу, добряче попсував мені життя. Я постійно чіплялася до своїх друзів. Вони не так ведуть себе, не так розмовляють, не так, не так...постійні суперечки, невдоволеність...мало хто буде терпіти незадоволену нічим особу. От чого, чого, то не було у мене перфекціонізму по відношенню до власного житла. Абсолютна протилежність до квартири моєї мами. У неї все на місцях, все можна знайти одразу, постійно пишуться списки. Я розумію, що це добре. Але мені ніяк не хотілося цього робити, коли приходилося до діла, то наступали якісь такі лінощі. Я , наприклад, навіть могла все цілком поприбирати, але залишити на безперервний час одну якусь деталь невиправленою. Вона мені не заваджала жити, я про неї забувала. Але цю дрібницю можна було б завершити в один день.
Так власне, я думаю, що якщо буду цього місяця завершувати свої всі заплановані справи, то може начуся нарешті цій організованості. Тому що скажімо відверто запал першого тижня у мене вже пройшов і я заставляю себе, щоб подивитися в зошит, відмітити пункти , які вже зробила, перенести на слідуючий день ті, які не виконала. Починаю знаходити причини, за якими я це можу не зробити.
Я хочу це виправити, тому буду старатися.!!!

Якщо ти хочеш отримувати похвалу, навчися хвалити інших!

І ліки від надлишкового перфекціонізму.

Уяви собі надувну кульку. Надувай її до таких розмірів, що милувала око, а тоді візьми і пробий в уяві.

Ми довго можемо роздувати якусь проблему, її вагомість, значущість . Вона може набирати невизначених розмахів. Просто потрібно зменшити цю проблему, або залишити її на такому рівні, який нам потрібен. А потім покінчити з нею, знищивши кульку.))

Продовжую...

Дуже складна справа, робити все по плану. А ще важче, дотримуватись усіх його пунктів. Але для того і є проект, щоб у кінці місяця себе повністю організувати. 

Помилка Перша- не можна змінювати за  перший тиждень все. Якщо я запланувала на цей місяць пробігти до 2 кілометрів(в нормі), відчистити всю квартиру, вставати о шостій ранку, тримати спину рівно, вести про все це записи, і заповнювати календар....а може і ще щось там. То от тепер я розумію, що завдання потрібно ставити хоча б одне на початку кожного тижня, ну максимум два. Тому що від непривички на це все йдуть усі сили, а це якраз і вибиває з колії.
В результаті ти розслабляється ще більше. Треба постійно себе витягувати. Для цього й потрібно працювати над собою.

Сон.

Сьогодні мені снився дивний сон, я була вагітна і повинна була от- от народити.
Прочитавши те, що означає даний сон, я зрозуміла, що на правильному шляху. У мене прявиться " народиться" новий проект, який успішно завершиться.

Хвороба, перешкода для планування.

А знаєте, перепрацьовуватись не можна) особливо мені. Я про те, що стільки хотіла зробити минулого тижня, такий запал мала до роботи, а тут з понеділка, робота не робиться, етапи не виконуються. Цілий день болить голова, нудить... Та ще й діти вдома.
Потрібно планувати все правильно. Рівномірно розподіляти навантаження. А то просто організм потім сам проситься відпочинку.

Вихідні?

Я не вмію відпочивати вдома.
Це погано. Сьогодні неділя, все пороблено, а я так просиділа вдома з дітьми цілий день. Ніби мене повинен хтось з того дому виганяти.
Потрібно планувати і вихідні дня. Навіть той же вихід в парк, в кіно.Потрібно організовувати спільний обід. якого у нас нема.((

Вітаю всіх дівчаток зі святом!!!

Для чого?

А якщо так насправді задати собі питання, для чого мені потрібен цей проект?
Я хочу стати більш організованою. Я хочу більше встигати і менше змучуватись.
Я хочу стати терпеливішою.
Я хочу стати впевненішою.
Я хочу довести в першу чергу собі, що можу продовжувати проект без любоі підтримки і мати витримку, провести його цілий рік, не зірвавшись. Зміцніти силами, духом і бути готовою до нових проектів і звершень.

А тепер про мінуси...

Я не розповідала про свій проект всім підряд. Чому? Тому що я думаю, що мене не будуть сприймати серйозно. Тому що я стільки в житті перепробувала різних проектів. і мені поки що за це незручно.
Особливо я це зрозуміла сьогодні, коли ходила зі своєю клієнткою по пошитті одягу по магазинам з тканинами і розповіла їй про свій проект. Можливо мені це здалося, а можливо мене дійсно терзає сумління за те, що я не можу займатися постійно однією сферою якоюсь. Не знаю. Хоча, є багато жінок, котрі досі навіть не знають чим їм займатися. Так може просто використовувати з вдячністю цей час і йти до своєї мети?

Як дотриматися порядку й надалі?

Що ж таке вигадати, щоб дотримуватися порядку й надалі? як заставити себе (всіх в сім'ї) класти все на свої місця?
Чесно кажучи я не маю бажання і змоги постійно так прибирати , як я це зараз роблю. Так, в хаті стає значно чистіше, але чи надовго.
Вже до кінця черверга, у мене зовсім не залишається сил.
Треба щось з цим робити.
Потрібно трішки перепланувати слідуючий тиждень.
_________________________________________________________________________________
Ітак, тиждень наближається до завершення.
Я встигла багато чого. Власне, те, що запланувала, те й зробила і ...більше.
Я молодець!
Настрій хороший. Організовуватися, це класно.
Для себе, для сім'ї, відкрила два гасла, якими збираюсь користуватися і надалі.
Я придумала з прасуванням і складанням речей.
1. Я не маю великої скрині і шафи для таких речей, щоб їх збирати, фізично прасувати кожен день я не можу. Вирішила пошити величезну торбу (красиву) на такі речі. І виділяти раз в тиждень 2 години на прасування і складання речей. але організовувати я буду це таким чином
-30 хв прасую
-15 хв складаю
-15 хв відпочинок
-30 хв прасую
-15 хв складаю
- 15 хв відпочинок

Хороших вихідних!

Я бажаю вам щастя!

Організованість?

Ну що ж, проект розпочато і я інтенсивно працюю над ним.
Я дуже змучена)), але мені це починає подобатися.
З чого я почала?
Я справді почала з складання списків того, що мені необхідно зробити цього місяця.
писок виявився такий великий, що я аж за голову взялася, як я маю це зробити.
Але я прочитала дуже класну книжку Яна Франк "Муза и Чудовище". Вона на багато що мені відкрила очі.
1. Я почала записувати все, що роблю, до майже дрібних деталей. 
Кожен день я маю багато справ, які повторюються день за днем і їх потрібно втіснити між "великими" справами, щоб додатково не тратити час на дрібні. 
Як я це роблю, трохи згодом.
Отже, записую вже 4-ий день підряд що роблю і скільки на це йде часу.
Поміж невиконаних моїх дрібних справ, таких, як поскладати на вікні в кухні, у мене є ще більш важливі завдання, наприклад,альбоми, які я обіцяла зробити декільком людям, та й собі теж, але до яких так руки не доходили. Є ще непошиті речі, які я теж пообіцяла пошити і все щось мене відволікало від роботи, не дуже спішать , не підганяють мене мої замовниці))
2. Після того, як я оцінила більше-менше час, потрібний для певних проектів(назвемо їх так), я заповнила свій календар. Я виставила терміни виконання цих проектів.
Ітак:
1. Що я маю зробити (ціль)
2. На коли я це маю зробити
3. Як(коли ), яким чином я маю це виконати.
Я не буду тут переказувати всю книжку Яни, але з неї я виділила дуже класну пораду. Свій час я поділила на проміжки 45+15хв. 45хв-це академічний час, протягом якого душа , розум і тіло ))))не встигає втомитися.
45 хвилин у мене йде на якесь важке завдання. Це може бути як і миття вікон, так і верстка альбому, або монтаж відео.
За 15 хвилин "відпочинку" можна теж встигнути дуже багато.
Наприклад, якщо я мила 45хв. вікна, то для мене 15 хв. відпочинку може бути перевірка пошти(але не більше) або читання книжки.
Якщо я верстала альбом 45хв., то перервою для мене може бути навіть миття посуди...
головне, щоб в ті 45+15 хв. не пересікалися однотипні види роботи. Наприклад, якщо я монтую відео, то для мене відпочинком буде не перегляд пошти, а якраз фізична праця, навіть миття унітазу(образно)

Спочатку важко спланувати ці відрізки часу. Тому що я не ходжу на роботу і планую все відносно того, як це мені вдається.
Можуть бути непередбачені моменти.
Не потрібно планувати аж занадто багато нараз.
Якщо за цілий день виникає 5 предметів(назвемо це так), які потрібно виконати, то реально можливо буває зробити лише 4. Я роблю 5, але деколи відчуваю вже страшенну втому, тому що трохи забігана.

У мене, як і у всіх інших мам, які мають дітей, мої предмети залежать від вільного часу між школою, садком, танцями, футболом і аеробікою. але повірте, якщо все спланувати, то багато чого можна встигнути.
Записуючи все, що я маю зробити, я спочатку виписую, чим зайнятий мій день таким, що не можна змінити.
Веду Данилка в школу або Устинку, іт.д.
Тоді, я дивлюся вільні проміжки часу і пробую в них вписати відрізки 45+15.
Деколи відрізки зміщуються, тому що подзвонила мама або я повинна була поговорити з вчителькою в школі. Але для того не слід вписувати всі предмети впритик по часу.
Для записів я використовую звичайний зошит великий А4 фотрмату. Мені так зручно.
А ще можна видруковувати заповнени календар Google. Про це я, мабуть, зніму відео. Але це вже на слідуючий раз. На разі це все, що я мала написати.))
Я бажаю всім щастя!

Березень-перший місяць, День Перший.

ЕНЕРГІЯ - підвищення рівня енергії

Перший місяць я вирішила теж присвятити енергії, а тобто її збільшенню.

1.Коли дзвонить будильник - вставай відразу!
2. Все записуй. Складай списки
3. Потрібно пити багато води.
4. день починається зі здорової їжі без кави.
5. Щоб зарядитися енергією зранку, потрібно робити зарядку.
6. Щоб зробити порядок у своєму житті, починати слід з житла.

1. Вставати зранку в 6.00

2. Прибрати всю квартиру( привести в порядок)

3. Почати займатися бігом(замість бігу планка, йога, присідання або 10000кроків)

4. Кожен ранок випивати смузі або сироїдну кашку з'їдати

5. Зняти 4 відео по проекту.

6. Випивати не менше 7-ми склянок води

7. З 19.00 до 22.00 не сідати за комп'ютером, займатися кухнею і дітьми

8. Не виділяти час на іграшки в інтернеті

9. Обмежити сидіння в соціальних мережах

10. Ранкові сторінки
11. купити таймер

 Я думаю, що цього достатньо, щоб почати підвищувати рівень своєї енергії.

-вигадати нові способи зберігання речей
-відділити повністю роботу від cімейного життя
-скласти таблицю завдань
-сформулювати заповідь

Почалося)

От так, перший день проекту, а я не змогла встати в 6.00 ранку. І це вина тільки моя. Вчора слухала книгу Ірен Роздобудько "Ескорт у смерть". І такою вона мені була цікавою, що поки не прослухала її всю, не заснула.

Якщо ти хочеш встати раніше - ляж раніше.

А здругої сторони, я nак собі подумала,  може в неділю мені варто вставати в 7.00?